Народна думка
Згадала Вікторію, молоду жінку з мого міста, яка уже двічі, стоячи тижнями посеред центральної пішохідної вулиці, збирала гроші на авто у бригаду свого чоловіка.
17 12 2025 - 13:24
Порою не можешь поверить в реальность происходящего, что проживаешь часть своей жизни во время войны, страшной, уродливой, беспощадной, с чёрными злобными глазами без зрачков, с острыми зубами, безжалостно разрывающими людскую плоть войны. А только часть жизни?
Коли я чую від родини українського воїна, чи вчителя, що вони прихожани мп і їх влаштовує священник московського патріархату у їх селі, то у мене до них виникає запитання: "А навіщо тоді ваш син пішов воювати?"
Трохи чорного гумору вам. Бо наше життя інакше, як театр абсурду, не назвеш.
Читаю коментарі у інтернет-магазині лахів:
- А я з одягу лише білизну купую. Такої гарної білизни зроду не носила, як впродовж цих двох років.
- ??
- Вибачте, незручно, але майже нікого не знаємо тут, а ви дали свій номер, - це щойно прибулі переселенці дзвонять.
- Давайте без реверансів. Рада вас чути. Кажіть, що треба?
Що не так з "народними дронами" від Федорова? На перший погляд, все виглядає чудово: люди збирають дрони, передають армії - профіт.