Мисткиня, волонтерка і турботлива мати – Юлія, дружина добровольця 120-ї окремої бригади ТрО, який боронить Україну з 2022-го. Попри довгі розлуки, вона готова подолати сотні кілометрів за кермом заради короткої зустрічі, щоб побути з коханим хоча б декілька митей.

Історією поділилась 120 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.

Свою першу поїздку до чоловіка Юлія здійснила у вересні 2022 року на Київщину. Тоді там все було розстріляне, розбите та заміноване.

«Я знала, що нам не буде де спати. До поїздки готувалася ґрунтовно: взяла палатку, стільчики, столик. Якщо коротко – привезла «пів хати». У посадці сапери перевірили невелику ділянку – близько чотирьох квадратних метрів. І все. Ні кроку вліво чи вправо, бо далі невідомо що», – згадує жінка.

Юлія розповідає, як колись взяла з собою доньку у поїздку до чоловіка в прифронтову зону.

«Стара хата-мазанка, їх там шестеро чи восьмеро жило. Ми з чоловіком і донькою ночували у літній кухні. І, що важливо, там була груба! Ми так натопили, бо боялися замерзнути, що ледь не позапікалися як пампухи. Всю ніч було страшно спекотно і мокро, а дітися нікуди», – зазначає Юлія з усмішкою.

Такі поїздки – це не лише про радість зустрічей. Іноді доля підкидає зовсім абсурдні моменти, 

Бувають і абсурдні моменти, з яких можна хіба що посміятися крізь сльози, як коментує волонтерка:

«Моє «улюблене» – коли під час повітряної тривоги починає плужити навігатор. Він показує, що я їду десь по Лос-Анджелесу з шаленою швидкістю. Я ледь не плачу – і від сміху, і від жалю, бо не розумію, куди їхати далі».

Навіть попри такі виклики долі, Юлія любить їздити машиною, тому що так можна привезти багато всього для коханого та його побратимів

Усі тебе зустрічають як Миколая. Радіють, вітають як рідну. Звісно, буває і страшно. Десь поруч прильот посеред ночі, хата труситься. Я підскакую: «Ярик, Ярик, вставай!» А він спокійно каже: «Спи, то не по нам», – додає жінка.

На питання, що спонукає її їхати до чоловіка у зону бойових дій, а не чекати зустрічі у його відпустці. Вона відповідає просто:

«Я сумую за ним. І мені здається, що таким чином я привожу йому частинку дому, родини, любові».