Вересень 1846 року став знаковим для Вінниччини – саме тоді Тарас Шевченко, працюючи у складі Археографічної комісії, вирушив у наукову експедицію Поділлям. Отримавши «Відкрите розпорядження», він мав завдання збирати народні перекази, легенди, пісні, а також описувати історичні пам’ятки та стародавні будівлі. Маршрут поета пролягав через численні населені пункти сучасної Вінницької області: Морозівку, Плисків, Липовець, Жорнище, Брацлав, Шпиків, Джурин, Серби, Могилів-Подільський, Яришів та Муровані Курилівці.

Згідно з матеріалами електронної бібліотеки Вінницької ОУНБ, поет не лише фіксував фольклор, а й глибоко цікавився археологією. Зокрема, у Плискові його увагу привернули залишки трипільської культури, а в Липовці – оборонні вали XIV–XV століть. Ця подорож дала митцю багатий матеріал для роздумів про волелюбність місцевого населення, що пізніше знайшло відображення у його повісті «Прогулянка із задоволенням і не без моралі».

Вінниччина висвітлена у творчості Шевченка через образи історичних постатей. Він оспівував подвиги вінницького полковника Івана Богуна, який боронив край від загарбників, та Северина Наливайка, чия діяльність була тісно пов’язана з Брацлавщиною. Окрему увагу поет приділяв постаті Устима Кармалюка, якого називав «славним лицарем», та Івана Гонти, страченого у селі Серби (нині Гонтівка). Навіть у пізніші роки, перебуваючи на засланні, Кобзар зберігав записи подільських пісень, які називав витворами народної волі.

Майстри народного мистецтва Вінниччини з повагою ставились до образу Шевченка і його творів. В середині 1890-х років селянин А.Дидинюк із с.Лучинця (нині Мурованокуриловецького р-ну) намалював портрет Кобзаря для світлиці поета на Чернечій горі. А в наш час над шевченківською тематикою працювали:

• В.Дорош (Тиврів);
• Е.Руппельт (Теплицький р-н);
• М.Пилявець (Вороновиця);
•  К.Синявський (Бершадь);
• С.Печений (Джулинка);
• Т.Черниченко (Ладижин).

Та інші художники, різьбярі, скульптори. 

Озвучений "Кобзар" створив славетний майстер мініатюри-невидимки М.Маслюк (Жмеринка).

Образ Шевченка оживав на вишивках:

• О.Сидоренко (м.Немирів);
• Л.Каменської (м.Муровані Курилівці);
• М.Сенюк (с.Клембівка Ямпільського р-ну);
• Л.Мовчан (с.Зятківці Гайсинського р-ну).

Сьогодні пам’ять про перебування Шевченка на Вінниччині живе у назвах низки сіл області, численних вулиць та закладів культури. Ще в дореволюційні часи склалася добра традиція відзначати шевченківські дні як народне свято. А 1991 року на Вінниччині відбулося Міжнародне літературно-мистецьке свято «В сім'ї вольній, новій».

Окрім творчого спадку, на Вінниччині сформувалася ціла плеяда дослідників-шевченкознавців, серед яких М. Коцюбинська та Є. Кирилюк. Також відомо, що перші театральні постановки за творами Шевченка на Поділлі супроводжувалися музикою вінничанина П. Ніщинського, зокрема його знаменитими «Вечорницями» до драми «Назар Стодоля».

Палац у Мурованих Курилівцях повз який пролягав шлях Т. Г. Шевченко.

Могилів-Подільський соборна церква яку поет описував у звітах.

Шевченко прибув у Морозівку (село в Погребищенській громаді) наприкінці вересня 1846 року.

Містечко Липовець.