Олександр Нечепуренко - художник і скульптор із Гайсина. Військовослужбовець, який навіть під час війни знаходить час для творчості, щоб підтримати людей і себе. Так, у своєму місті майстер створив скульптуру(голову) коня зі снігу.

Про те, що на дихнуло воїна на виготовлення снігового коня, та які ще є роботи майстра по області та Україні розповілаголова Гайсинської РДА Людмила Головашич.

Олександр закінчив Вінницьке художнє училище. Творчістю чоловік займається все життя. До війни до 2014 року, він професійно виготовляв скульптури та рекламні вивіски, займався мототюнінгом. Сьогодні Олександр служить у Збройних силах України, але не полишає улюблену справу.

«Моя робота — це і хобі, і спосіб розрадити себе. А ще — підняти настрій людям», — каже митець.

Ідея створити снігову скульптуру з’явилася несподівано. Було багато снігу: «Його не було куди подіти, то його згорнули в купу. Так і прийшла ідея зробити фігуру- символ року».

Робота виявилася непростою: сніг почав танути. Та і всіх інструментів, відразу під рукою не було.

«Коли пішов дощ, скульптура зменшилася майже вдвічі. Колеги по роботі допомогли - досипали снігу. Спочатку ліпив лопатою, бо нічого іншого не мав. Потім сусід приніс кельму — так уже й вирізав готову фігуру коня», - каже військовий.

Олександр жартує: «Мені б, щоб возили сніг з усієї України — я б ліпив фігури щодня».

Зі снігом Олександр працює давно. Ще студентом у Вінниці брав участь у конкурсах зі створення фігур.

«На Масляну в обласному парку був конкурс. Ми з однокурсниками зробили буйвола — 6 метрів у довжину і 3 метри у висоту.

Одна з робіт у Гайсині — скульптура Вовка на автовокзалі біля кафе. Робив «бабушок», «спайдерменів», «дідків», «рибалок»», Вовк, Гарфілд і фігура чоловіка. Найбільше замовлень було для готельно-ресторанного комплексу в Одесі. Там я зробив «Корову», «Кота Гарфілда», «Пастуха»», - розповідає воїн.

Митець переконаний: без знання анатомії нічого не вийде:

«Щоб зробити фігуру, треба добре вивчити анатомію тварини чи людини. Треба зробити так, щоб людина подивилася — і посміхнулася. У руках художників і скульпторів — дуже сильна емоційна зброя», — додає він.

«Я люблю Вінницю»: родинна робота за тиждень

Найвідомішою роботою Олександра у Вінниці став артобʼєкт «Я люблю Вінницю».

«До мене звернулися, коли всі інші відмовилися. Терміни були дуже стислі». Ми робили її разом із дружиною Іриною, синами Артемом та Євгенієм, друзями Олександром Лідовським та Володимиром Гаманом. Усього за тиждень.

Діти паяли, збирали всю електропроводку. Якби не встигли, мали б повернути удвічі більше грошей, ніж коштував заказ»,– ділиться майстер.

Півтора року тому, Олександр створив Меморіал «Руки тримають герб України» — із картою України, подіумом та калиною:

«Мрію створити великий меморіал. Якби в кожному селі й місті була така скульптура — у нас би не було війни.

Ми втратили виховання молодого покоління. Тому такі символи мають бути всюди».