У самому серці Вінниці височіє Спасо-Преображенський кафедральний собор, який входить до складу середньовічного комплексу Мури та вважається однією з найвишуканіших архітектурних перлин міста. 

На сторінці Visit Vinnytsia опублікували історію храму, сповнену випробувань, змін і відроджень. 

Початок історії святині сягає 1624 року, коли стольник Стефан Черленковський заснував тут дерев’яний домініканський костел Благовіщення та монастир, які двічі зазнавали руйнувань під час воєн XVII-XVIII ст. У середині XVIII ст. завдяки земському судді Міхалу Анджею Грохольському були зведені кам’яний собор і монастир, а поруч було збудовано родову усипальницю сім’ї Грохольських.

Храм, побудований за проєктом видатного українського архітектора італійського походження Паоло Фонтани, вражав гармонією й величчю: на хорах лунав десятиголосий орган із трьома міхами, стіни прикрашали вишукані розписи, а кам’яну підлогу обрамлювали у два ряди 16 масивних дубових лав. Та поступово костел занепадав і уже на початку ХІХ ст. кількість ченців у ньому суттєво скоротилася і становила лише п’ятеро монахів. 

У 1830-х роках після придушення польського повстання католицькі громади Правобережжя України зазнали утисків. І домініканський монастир було ліквідовано. Він увійшов до переліку десяти обителей, скасованих через малу кількість ченців і брак коштів. Костел передали православному духовенству і храм отримав нову назву – Спасо-Преображенський кафедральний собор, до якого здавна навідувалися не лише місцеві віряни, а й статусні персони. Зокрема, у 1847 році його відвідав імператор Ніколай І із синами. За рік він особисто підписав проєкт реконструкції будівлі, втілити який вдалося лише через тринадцять років через брак грошей.

Собор був свідком важливих подій: 

• Михайла Коцюбинського тут хрестили та вінчали 
• Микола Пирогов, мешкаючи неподалік у селі Вишня, часто приходив сюди шукати натхнення і духовний спокій
• Собор був одним з перших місць, яке відвідав Головний отаман військ УНР Симон Петлюра, прибувши до Вінниці у травні 1920-го
• У храмі приймали і очільника польської держави Юзефа Пілсудського, який приїхав з Петлюрою

«Після поразки Української революції і приходу до влади більшовиків «совєти» вчинили із собором так, як робили це із іншими сакральними спорудами на усіх територіях, що опинились під комуністами: у 1920-х «червоні» його спочатку розграбували, у 1930-х рр. перетворили на склад гуми, під час війни і півтора десятки років після ненадовго знову став культовою спорудою РПЦ, у 1960-х – спортивним залом, а в 1980-х – залом камерної та органної музики, де виступав український піаніст німецького походження – Святослав Ріхтер», - зазначають у Visit Vinnytsia.

Одна з найбільш темних сторінок в історії будівлі сталась у 1990 році. Тоді місцева влада ухвалила рішення повернути її православній релігійній громаді, але за умови, що та зачекає до моменту, коли для органу буде знайдено нове приміщення і його заберуть звідси. Але віряни, очолювані тодішнім вінницьким митрополитом Агафангелом (який потім перебрався до Одеси, понад 30 років є постійним членом синоду УПЦ МП, за даними розслідувачів групи Molfar має російський паспорт), - демонтували цей коштовний інструмент і викинули його просто вулиці на бруківку.

У грудні 2018-го громада та парафіяни прийняли рішення про перехід до Православної церкви України, і з того часу собор є головним храмом ПЦУ у місті.