Вінницька 14 бригада оперативного призначення ім. Івана Богуна Національної гвардії України «Червона Калина» опублікувала відео-розмову з полоненим російським офіцером. Він розповів про невдалий захід та зустріч із бійцями «Червоної Калини».

Військовий, який служить у російській армії з 2021 року, розповідає про своє перше завдання на території України, коли разом із іншим офіцером намагався закріпитися на нашій землі.

Полонений на прізвище Вавін є старшим лейтенантом, командиром 1-го стрілкового взводу 2-ї стрілкової роти окремого стрілкового батальйону 1210.

У 15-ту мотострілкову бригаду потрапив у липні, перевели з залізничних військ, де він виконував такелажні роботи (перевантаження боєприпасів) в Луганську. На територію України вперше потрапив 2022 року. В серпні відправили на бойове завдання з пункту тимчасової дислокації в Селідове, після – в селище Новотроїцьке (Покровський напрямок). Каже, що командування дало наказ закріпитися на території. На бойовому виході був 1 раз, де й потрапив у полон.

«Ми заходили «двійками». Перший раз у мене був невдалий захід, де я заходив у парі з молодшим лейтенантом – командиром 2 взводу. Нас атакували БПЛА. Мого напарника поранило і ми «відкотились». Його відправили в госпіталь через серйозне осколкове поранення, а я залишився на точці «стрибка», звідки ходили на позиції. Через тиждень я пішов вдруге, вночі, також у парі з іншим рядовим військовим. Він наступив на міну. Я доповів, що ми обидва поранені. Його відкатили, бо в нього була тяжка контузія. А в мене були дрібні осколкові. Мені сказали йти далі, і я пішов один. До вказаних точок я не дійшов. Я дійшов тільки до лісосмуги, де були вказані точки. Мені лишалося ще пару кілометрів. В лісосмузі був союзник. У нього я зробив перев’язки, промив рани і на наступний день поступила команда йти далі. До позиції лишалося 2 кілометри. Я вийшов із бліндажу союзника і, не пройшовши 200 метрів, не помітив бліндаж українських військових. І вони мене взяли в полон.

Я йшов по лісосмузі. Підлетів «мавік», який мене вів. Мені сказали, що необхідно перебігти залізничні колії, які йшли вздовж лісосмуги. Перебігти її необхідно в тому місці, де зупинка. Мені сказали рухатися вздовж лісосмуги і з неї інколи визирати, де зупинка. Я пройшов по лісосмузі не більше 200 метрів. Пройшовши метрів 100, мені в спину сказали «Стій. Ти хто?». Автомату у мене в руці не було, тому вони не стріляли. Мені сказали, щоб здавався у полон. Я не чинив опору, бо в руках була лише рація», – розповідає росіянин.

Військовий поділився, що закінчив цивільний інститут – учбово-військовий центр. Після закінчення необхідно відслужити контракт як оплату цільового навчання. Так він і потрапив у армію. Каже, що виходу не було, інакше посадять у тюрму, а звідти всеодно відправлять на війну.

Також він додав, що, на його думку, військове командування Росії не рахується з втратами своїх людей.

Батальйон, у якому служив полонений, сформувався минулоріч. І вже половина особового складу загинула. Каже, що росіяни вже бояться воювати. Тих, хто повернувся з госпіталю без пальців і з серйозними пораненнями, всеодно відправляють на бойові завдання.

«Складається враження, що історії про російських бойовиків пишуться за шаблоном: всі вони вперше вирушають на фронт і одразу потрапляють у полон, їхні «партнери» гинуть або важко поранені, а командири ставляться до них, як до скота. Проте ці "казки" не є безневинними, адже всі вони прийшли з однією метою - вбивати українців», – написали на сторінці бригади.