У краківському гуртожитку, де проживає донька, на рецепції працює пан Тадеуш. Я вже писала про нього з десяток разів, бо ж чую чи не щодня.

Мала мені спочатку розповідала, що це рідкісної замкнутості і соворості чоловік. Мешканці його побоюються і обминають.

А потім щось почало змінюватися, і одного дня вона написала, що приємнішого і добрішого чоловіка не знайти.

Можливо, зміні настрою сприяла наполеглива ввічливість малої чи те, що вона хапається за будь-яку роботу і дійсно багато працює. І цей факт оцінив літній пан.

Бо! Бо почав приносити з дому смаколики спеціально для малої. Казав, що «дружина спекла смачненьке для чудової українки».

І що характерно. Посилювалася увага від літнього подружжя у дні, коли в Україні були посилені обстріли і якісь масштабні трагедії. Тоді пан Тадеуш приносив дбайливо запаковані солодощі і казав:

- Ти сьогодні за своїх переживала… Поїж.

Або:

- У твоєї країни сьогодні дуже важкий день. Пригощайся.

От скільки разів про нього пишу, стільки сльози на очах - ото вже ж людина.

А сьогодні малину приніс, бо мала прихворіла. Мені якось тепліше, що про дитину ще хтось думає на чужині…

Дякую!