У третій четвер травня за традицією всі українці одягаються у вишиванки. День вишиванки відзначається людьми по всьому світу як символ української національної гордості та спадковості поколінь.

Українська вишиванка - не просто одяг, а національний символ, що передає історію, культуру та традиції України.

Старший науковий співробітник Вінницького обласного краєзнавчого музею Трачевська Лілія Анатолівна розповіла про різницю між вишиванкою та традиційною українською вишитою сорочкою.

«День вишиванки – це сучасне свято. Проте, я хочу наголосити, що традиційна вишита українська сорочка і вишиванка це не одне і теж саме. Сьогодні ми під вишиванками розуміємо і бачимо будь-яке вишите вбрання. Це може бути і блузка, сукні, спідниці, хустки і все це називається вишиванка. 

Традиційна Подільська сорочка, ми акцентуємо увагу на ній, хочемо показати її особливості. Наш регіон відноситься до Східного Поділля і в нас багато є технік вишивання. Наше Поділля славиться технікою вишивки, яка називається – «низь», «низинка». 

Вишивалося, як правило з зворотної сторони на лице. Є багато різновидів. Наша класика – це вишивка чорними нитками. Не треба боятися чорного кольору, він не траурний. Це пошана наших предків і землі- годувальниці», - розповіла Лілія Трачевська.

Жінка пояснює, що за традицією українська сорочка супроводжувала українців від народження і до самої смерті. Сорочка була своєрідним паспортом власника. Вважалося, що це було другою душею, другою сутністю людини.

«Сорочка могла розповісти багато про її власника. Наприклад, з якої людина місцевості, села чи з міста. Про соціальний стан, з багатої родини людина чи з бідної. Якщо мова йшла про дівчину, то чи вона заручена, засватана або ж дівчина підліток. Чи є в дівчини, жінки діти чи немає. І навіть певний вид сорочок міг розповісти вдова жінка чи ні. 

Наголошую, що навіть святкове вбрання дівчата носили з темними нитками. Нитки використовували чорні або темно-коричневі. Перевагу у вишиванні надавали вовняним і шовковим ниткам. На початку ХХ ст. дуже поширена була вишивка «бамбак» або бамбачне полотно. Нитки могли фарбуватися і це називали – «заполоч», - зазначила Лілія Трачевська.

За словами пані Лілії, на Поділлі окрім традиційних темних ниток любили ще вишивати пшеничними нитками і білими. Кожна місцевість нашого краю мала свої відмінності. 

Лілія Трачевська показала 9 традиційних комплексів вбрання, які були надані з приватних колекцій працівникам краєзнавчого музею для виставки, яка була присвячена Дню вишиванки у Вінниці.