На сторінці Командування Повітряних Сил ЗСУ опублікувалипро молодого воїна Дмитра Плиса, який складі у зенітної ракетної бригади імені гетьмана Пилипа Орлика знищує ворожі повітряні цілі на Бахмутському напрямку.

«У січні 23-го молодий випускник ХНУПСу «приземлив» вісім російських літаків та два вертольоти, десятки ворожих БпЛА», - зазначили в Командуванні Повітряних Сил.

Дмитро Плис - старший лейтенант, диплом отримав лише два роки тому. Та «бекґраунд» уже солідний – збиті Су-25, Мі-8, Ка-52, уже не кажучи про десятки безпілотників різних типів.

Зброя молодого зенітника – «доросліший» років на десять радянський комплекс С-300П. Він проводить у ньому по 12 годин на добу, а то і більше… Якщо все піде за тактичним задумом – чергова російська «сушка» більше не літатиме. Ключове — «якщо»… Адже зенітники – бажана ціль для ворога.

«Нас завжди вчили, що найважливіше в роботі зенітних розрахунків – добре замаскуватись. Чи була можливість замаскуватись на Бахмутському напрямку? Дуже умовно. Адже від лісів та густих посадок практично нічого не залишилось… Та і побачити «трьохсотку» з неба – не велика проблема. Десятки ворожих розвідувальних БпЛА ширяють по всій лінії фронту, до того ж, ворожі літаки швидко реагують на випромінювання радара… Тож полювання на літаки нагадувало, швидше, снайперську дуель. Або ти – або тебе! Вмикаєшся, захоплюєш ціль, пуск ракети… Вимикаєшся та змінюєш позицію. Нерідко прилітало поруч. Та, як бачите, я везунчик. Хоча все ж дотримуюсь думки, що щастить хитрим та розумним», - каже військовослужбовець.

До речі, після повномасштабного вторгнення саме Дмитро здійснив перше бойове застосування по реальній ворожій цілі з цього С-300П. Раніше даний комплекс стріляв лише на полігонах.

«У березні 22-го в районі Курахового я відкрив свій власний рахунок – ворожий безпілотник «Форпост». На той момент я лиш кілька днів як достроково випустився з ХНУПСу. Командири допомогли «освоїтись», хоча по великому рахунку вони теж до цього стріляли лише по навчальних цілях», - пригадує військовий.

Як і більшість українських воїнів дотримується гасла – «Роби те, що можеш – із тим, що маєш»… Проте потреба «пересісти» на сучаснішу західну зброю давно переросла у критичну необхідність. Працювати на комплексі С-300П дедалі складніше – техніка та ракети російського (радянського) виробництва. Тому іншого шляху, як поступове переозброєння немає.

«Зрозуміло, що всі мої успіхи – це спільна заслуга нашого бойового колективу. Протиповітряна оборона – це завжди колективна робота, робота на результат! Я із побратимами готовий і надалі збивати ворожі літаки, ракети та дрони, готовий ризикувати, не спати ночами, робити усе можливе, аби захистити своїх рідних, друзів – всю Україну від російських атак. І усвідомлювати свою безпорадність через відсутність ракет лякає мене значно більше за небезпечні завдання під Бахмутом… А ще, хочу повторити подвиг колег і «покласти» на свій рахунок щось цікавіше за штурмовики чи вертольоти. Можливо, Су-57, А-50, Іл-22 чи Ту-22. Але для цього моєї «трьохсотки» замало.

Я готовий максимально швидко перенавчитись на будь-який сучасний зенітний ракетний комплекс! Англійську вже вивчив! Головне – аби ракет достатньо було. Роботи ще багато…», - говорить Дмитро Плис.