Доброго ранку, кохані! Моє улюблене горнятко каже, що Сонцю пора вставати і пиздувать на роботу! Тому нині зранку я не Сонце, а сонна Іра 

Снився мені ліс хвойний. Памʼять підкидає Серебрянське лісництво і те, що ми з побратимами називаємо «Йобана Кремінна». Снився мені сніг і краплі крові на ньому. І я собі, коли прокинулася, повторювала, що лише втрачаючи, ми розуміємо цінність найближчих людей у нашому житті.

Я до чого. Герої не тільки ті, що віддали найдорожче — життя, за захист України. Герої всі ті, хто для армії та з армією. Всі ті, хто ризикує найдорожчим щодня, хто пропускає роки з родиною, хто забуває про цивілізовані умови життя в тилу і щодня робить вже буденну роботу. Хто катає машинки й інший корисний стаф. Хто по гривні збирає кошти на дорогоцінні речі. Хто їздить у прифронтові зони, навчаючи бійців. 

Обійміть своїх рідних, напишіть їм, що цінуєте і любите. Хто знає, що буде завтра. Нехай знають, що їм все ще є заради кого продовжувати. Не мовчіть зараз, щоб не шкодувати потім.

Всіх обняла.