Івана більше нема...
Івану на виході кабачком розвалило башку.
Бики у Києві сцять за збереження власних шкур.
Рєшали знов мутять, будують в столиці дома.
Івану похєр. Івана більше нема.
При житті його не так вже й дратували вони усі.
Його цікавив надійний бронік й толковий приціл.
Цікавила власна витримка, щоб довго з наплічником йти.
Об'єм біцухи та банок був йому до пізди.
І похєр на марку тачки, аби везла.
Не те щоб в мені тепер забагато зла,
І не рахую дріб'язок, як іду в магазин
Але, йобані сцикуни, це був мій молодший син.
Не сперечайся про сенс вранішнього смузі з тим, хто його зранку пив.
Але як прилетить стодвадцятка й осяде пил
І як зірваний голос взводного почне перекличку робить
Вас в тому списку не буде. Вам так не жить.
Ховайте свої тєлєса від поглядів ТЦК -
Ніхто не зробіть бійця, з того хто між пальців, як рідкий кал.
Як він замість пороху звик вдихати басейну хлорковий штин,
То як із таким спортсменом під ранок на вихід іти?
Канєшна ми вивезем. І в цей, і в наступний раз
Але як же, сука, бісить дбайливо прокачаний м'яз
Дбати про себе -це добре, але ж не біля коріння невзірваних телевеж.
Мені є і буде що потім згадати. Івану теж.
