Нічого так не хочу, як тільки щоб наступного року ми були разом за Великоднім столом всією родиною.

Щоб дружини з чоловіками, батьки з дітьми, діти у своїх домівках серед своїх книжок і іграшок.

Втішаю себе думкою, що не буває безкінечних Хресних доріг, і наша дорога нас виведе. Тільки хай це буде не Голгофа, а якийсь інший пагорб, на якому ми відпочинемо і зрозуміємо, що робити далі, куди іти і з якого боку братися за відбудову нашої України.

Христос Воскрес!

Обіймаю вас, дорогі мої, усім серцем.

Боже, храни Україну.