В буремні часи постреволюції, коли люди вже звикли до зміни влади кожні декілька місяців, вп,яте в Медвін прийшли більшовики. 
Провели збори, на яких об'явили про велику мобілізацію. І нечувано велику данину під назвою " продразвьорстка".
Зі стінограми зборів: ( ориг.текст.рос.)

-Чому такий великий податок? Це ж треба у людей все забрати.

- Мы из вас душу вытрясем, а соберем!

- Чому представники виступають російською мовою?

- Это вам не петлюровщина! Заставим забыть этот язык , а научим говорить большевицким русским языком!

На питання, куди направлять мобілізованих хлопців, відповіли, що в Сибір для войни з Колчаком.

Вночі жителями був створений повстанський комітет. Заарештували присланих продзаготовителів і місцевих манкуртів з ревволкома. 
Повстанці обгородили села боронами зубцями вгору. Об'явили Медвінську республіку й чекали Петлюру.
 Знищували мобілізаційні картки, повертали людям награбоване більшовиками. 

Москва стривожилась. Приклад для селян був очевидним. 
Величезні загони до зубів озброєних червоних ,намагалися взяти  простих, але вмотивованих селян. Зброї було мало, 300 гвинтівок на 1000 людей. Прискочили на допомогу будьонівці, потіснили  повстанців у ліси. 
Три дні грабували село. Підозрюваних відправили в Смілу. Ніхто не повернувся. Але помста нелюдям видалася замалою.
Будьонівці відібрали близько 80 хлопців (18-30 років) , вивели за Медвін і порубали шаблями, потоптали конями. Вночі люди позабирали своїх понівечених дітей поховати по-людськи...

Біди на цьому не скінчились. Ще два десятирічча винюхували, виловлювали тих, хто був хоч якось причетний до повстання.
Близько 6 тисяч !!! медвінців і жителів сіл поряд було знищено.

 Ці материали можна знайти в вікіпедії. Ми були там сьогодні на Тотохі. Й заїхали на місце страти , вшанували пам'ять загиблих. Попили води з джерела р.Хороброї. Не в цьому річ. 

Перше, що загарбники роблять після захоплення, це шукають:
- Атовців
- Патріотів
- Робітників управлінчих органів
- Вчителів
- Співчуваючих
.......
Чи хтось може бути впевненим, що не втрапляє в жодну категорію?
Майже в кожному населеному пункті Київщини,  що був під окупацією, орки забирали молодих хлопців. Не Атовців, не воювавших до цього. Знаю навіть кількість по деяким селам. Купа по м.Славутич. Не повернулись. Ні дзвінків про полон. Ні-чо-го. Про це мовчать. Версії : першими на мінні поля. Або на кров для сотен поранених ублюдків. Висушують до дна.
Про дівчат теж відомі історії. 

Тож, який такий мир? Вони зачаяться, а потім прийдуть. Кожне наше слово фіксується. В безпеці навіть " голубки миру" не будуть. За ними прийдуть після нас. Тому безліч прикладів нашої історії. 

У характерників є техніка ВПЕРТО СТОЯТИ.

То є єдине наше спасіння. У холоді, і страхах, під бомбами, завалами, в підземеллях, в окопах, на майданах, нетоплених квартирах, при всих умовляннях подвинутись, зійти з свого місця, віддати частину, переїхати тимчасово чи назавжди, відійти, зрозуміти, зараз треба ВПЕРТО СТОЯТИ. Підставляти один одному спину, руки, ділити навпіл хліб, тепло, заряди, вивезти дітей та старих, і стояти....

Тиждень, місяць, до різдва нового сонця, до весни. 

Треба встояти.