Сергій Чумак розповів на власній сторінці в соціальній мережі про те,як його тримали в полоні,в яких умовах та описав свої думки з приводу ситуації у Вінниці.

Слава Україні!

Ось я і повернувся до-дому. Живий і неушкоджений. Якщо не рахувати моральних втрат. Сенсації не буде - мене ніхто не бив і не катував. В мене були досить непогані умови утримання, мене годували, я міг дивитись телевізор і читати книжки. Мене просто нейтралізували на певний час. Така собі приватна тюрма для віпів.

Хто саме це був достаменно сказати не можу. Є певні припущення кому це могло бути вигідно. Такі версії:

1. Мене знешкодили перед штурмом ОДА. Можливо хтось вважав, якщо мене не буде 25 січня то і штурму не буде. Помилилися. Що знову підтверджує вірність тези про "народну революцію". Та тактику "бджолиний рій" - відсутність одного центру координації, коли групи опору діють автономно і обєднуються у більші тактичні з'єднання лише на час спільних операцій. Для вузьких спеціалістів це виглядає так: "змова - об'єкт - планування - акція - відхід", або "ідея - мета - рішення - виконання - перемога".

2. Мене знешкодили щоб незаважав перемовинам місцевих лідерів опозиції із антинародним режимом. Ця версія здається більш схожою на правду. Адже будучи в ОДА мені довелось би стояти "до кінця". Портфелі-посади мені б не світили апріорі і не цікаво, а мої вимоги були б дещо інші. Що однозначно не входило у плани лідерів місцевої опозиції. Якби це робила влада, мене б просто закрили "по закону", а не виманювали з дому вночі.

Що ми маємо в залишку. Ідея проголошення Народних Рад себе знівілювала, в першу чергу через неспроможність місцевих опозиційних політиків взяти реально владу на місцях. Назватися "груздём" змогли, а залізти "в кузовок" духу і вміння не вистачило. Замість того щоб вести тактичний наступ при підтримці народу на режим, обмежилися злиттям із ним самим. Потрібно було не крісла брати. Потрібно було блокувати виконавчі структури. Наприклад місцевий Нацбанк, Держказначейство, телевізійний ретрансляційний центр, тощо.

Але це абсолютно незвілювало ідею проголошення Вінницької Народної Ради як представницького органу громади. В цьому випадку наповнення подібного органу мусить бути не за рахунок депутатів (які власне теж є частиною антинародного режиму), а за рахунок делегатів від народу. Від новостворених територіальних комітетів громади, новостворених страйкомів і т.п. структур. Створювати свої виконавчі структури. Так, це довго і важко. Але це фундаментально і "назавжди". Власне, проголошення 18 січня 2014 року створення Вінницької Народної Ради ніхто не відміняв. Оргкомітет якої і сьогодні продовжує свою роботу. Прохання не плутати ВНР з тим, що утворилося 25 січня 2014 року в приміщенні Вінницької обласної Ради - те утворення радше можна вважати фракцією депутатів.

Отже.

Військовою термінологією.
Антинародний режим Вінниччини втратив одного бійця, яким був генерал Русин. І поповнився кількома новими, з кадрового резерву ОППО.

Політичною термінологією.
Губернатор Мовчан отримав статус мудрого політика. Депутат Продивус "нагнув" радикальну молодь. Генерал Русин отримав індульгенцію перед опозицією на майбутнє. Опозиція стала частиною Антинародного режиму. Майдан отримав власних "завхозів" і комірчину (це не сарказм в бік Наших, це стимул для подальшої боротьби). Народ - короткотермінове задоволення і послідуюче відчуття некомфорту нижче пояса.

І про своє особисте.
Вінницьку ОДА "взяли" без мене. Без мене її здали.

І трохи лірики.
Хлопці і дівчата! Я вами пишаюся! Ви молодці! Навіть в цій ситуації. Це Досвід. Перемога попереду!

Героям Слава!