Ну от, думала змовчати, але не можу. Пост не для тих, хто розуміє, що  відбувається, а для тих, хто захоплюється бикуванням Зеленського в бік союзників.

Для початку хочу нагадати, що допомога - це не «зробіть все за мене і щоб все було ідеально», допомога - це «я зробив все можливе і неможливе, але цього недостатньо, допоможіть, будь-ласка».

Тепер нагадаю хронологію подій, лише факти, виключно факти, які легко перевірити, тицьнувши пару посилань в Гуглі.

З квітня 2021 року на кордоні з роісєю стоїть 70-тисячне вороже військове угрупування, ніяких заходів з боку української влади не застосовується, навпаки, продовжується розведення військ та розмінування територій. Розведення лише з нашого боку, бо пацаки ідуть вперед, а не відходять, і займають залишені нашими ЗСУ надміцні оборонні укріплення.

З жовтня 2021 -го Зеленського попереджають союзники про можливе вторгнення, але він ніяк не реагує.

В той же час Порошенко з Турчиновим постійно намагається зустрітися з Зеленським, щоб обговорити стратегію захисту при вторгненні, але їм відмовляють в зустрічі.

Полишивши спроби достукатися до Зеленського, Порошенко в другій половині грудня 2021-го їде до Європи, проводить купу зустрічей та домовляється про надання військової допомоги.

В цей же час Зеленський іде на двотижневий новорічний відпочинок в Буковель, де бухає і катається на лижах. Він не ховається, а активно постить фотки з відпочинку.

10 січня в Україну приїздить очільник ЦРУ і надає Зеленському, який щойно повернувся з відпочинку, точну інформацію про вторгенння, з датами та мапою напрямків наступу ворожих військ.

Що робить Зеленський? Він відводить боєздатні частини з цих напрямків, завершує розмінування на цих ділянках, бо треба відкрити пункт пропуску на Чонгарі, і клепає чергову кримінальну справу, щоб не пустити Порошенка в Україну, бо він повертається з поїздки, під час якої домовлявся про військову допомогу.

Тим часом допомога від союзників починає надходити, літаки, в кожному з яких понад 80 тон військової допомоги, приземляються один за одним, але Зеленський незадоволений, він придумує нове свято - день єдності і організовує всілякі урочисті марші та курсування потішного потягу до цього дня. Мені і досі соромно за деяких притомних людей, які взяли участь в цьому балагані.

В той же час, в лютому опозиція у Верховній Раді наполягає на виділенні ЗСУ додаткових 50 мільярдів гривень. Опозицію слуги називають популістами, попередження союзників - недостовірною інформацією і нагнітанням паніки. Зеленський же заявляє, що «ми могли б збільшити фінансування ЗСУ, але тоді нам не буде за що будувати дороги». Ну і вишенькою на торті виступ Зеленського напередодні вторгнення про «видихніть, не панікуйте, не біжіть за гречкою та сірниками, в квітні Великдень, 9 травня День перемоги і шашлики».

Отже підсумуємо - Зеленський, маючи всю необхідну інформацію про вторгнення ворожих військ в Україну, не просто не зробив нічого для попередження цього вторгнення чи хоча б підготовки до нього і оборони, він свідомо саботував належну підготовку, від допомагав ворогові, відводячи військові частини з напрямків наступу ворога та розміновуючи територію на цих напрямках. Це і не тільки це, а ще силу силенну злочинів зеленої влади проти власного народу та країни з часом оцінить суд.

Тобто про «я зробив все можливе і неможливе, але цього замало, допоможіть» мова не йде. Допомога йшла попри спротив Зеленського і при цьому воно називає цю допомогу х@йня. Воно має на увазі «я не робитиму нічого, навіть допомагатиму ворогові, а ви робіть всю роботу за мене». Зробили, але не всю роботу? То ви і ваша допомога «х@йня».

Висновків не буде, я їх зробила ще до 2019 року і знала що буде та намагалася попередити і запобігти.

Сподіваюся, висновки зроблять ті, хто і досі вважає ось цю «х@ню» гідним президентом України.