Війна оточує щільним кільцем і нагадує петлю на шиї. Вона присутня в житті вдень, не відступає вночі. 
Пізно увечері зайшла в батьківський чат, де висвітилося повідомлення класної керівнички сина. Там звістка про те, що, захищаючи рідну землю, героїчно загинув тато однокласника мого малого. Батьки запропонували скинути грошу для підтримки родини. 
У відповідь озвалася дружина, подякувала і написала, що у них все є, крім тата їхнім дітям…

До ранку моє обличчя нагадує картоплину від сліз.

Героям слава! 

«…Ще наостанок побачив світанок
Сонячний промінь і краплю роси
Життя прожив гідно, хоч, може, й не видно,
Та я не боявся, не нив, не просив…»