Я досі не розумію, ким треба було бути, щоб живучи в Україні, нападати на мінські угоди.

Так, у 14му росіяни могли завоювати всю Україну. Так, ми могли або розсипалися по світу, або якийсь час партизанити, доки нас би не убили.

Порошенко, який змусив путіна піти на виконання протоколу, а Олланда і Меркель стати гарантами Мінська - геній блефу і переговорів. Ми зайшли у процес не просто з битими картами, ми зайшли з перебитими руками і ногами. А вийшли своїм ходом, тримаючи вісім років передишки у зубах.

Вісім років життя. Я скористалася цим часом, щоб підняти старших дітей і народити меншого.

Народити не у підвалі, а у чистому біленькому пологовому. Його дитинство пройшло у спокійному Києві, вперше вибухи і сирени він почув уже у старшій групі садочка.

Я вдячна долі, ПП і нашій армії за дитинство малюка.

Мені дуже шкода, що воно закінчилося так рано.