Трохи для хворих на амнезію

 

В мережі не натішаться з того, що парламент заборонив ввезення російських книжок і вживання російської музики в медіа й громадських просторах. І як по команді під такі дописи набігає купа коментаторів, чому це було не зроблено 8 років тому. І всім вже відшибло пам’ять, що було зроблено 8 років тому, а що почало робитись 3 роки тому.

 

У 2015 році для подолання на українському ринку засилля рашистських книг знято ПДВ з продукції українського книговидання, а в 2016 році запроваджено обмеження на ввезення книг рашистських видавництв. Цього ж року створено Інститут книги для популяризації української книги і створення якісного конкурентного україномовного продукту. Закріплені квоти на присутність книг на книжкових полицях книгарень в Законі про мову також сприяли витісненню рашистської продукції. Ці всі заходи вкупі свідчать про те, що впродовж 2014-2019 років велась системна робота, яка була не популістською, а націлена на результат - щоб українська книга подібно до української мови посіла панівне становище в нашому житті. І результат не забарився - тільки за рік (з 2014 по 2015) імпорт рашистських книг зменшився втричі – з 11,5 млн. $ до 3,7 млн. $, а в 2018 відбувся книговидавничий бум українських книг. 

Те саме відбулось і з українськими піснями та вітчизняними гуртами. З впровадженням квот на українське мовлення в теле і радіоефірах попри загальний скепсис ми отримали просто лавину крутезних гуртів з якісним конкурентним продуктом.

Проте вже в 2019 році та ж влада, яка заборонила зараз ввіз книжок з раші, для повалення наших видавництв запустила на український ринок московитського видавця Альпіна Паблішер, книги якого раніше не пропускались на наш ринок через рашапропаганду. А вбивати нашого видавця рашистам запросто вдається за рахунок демпінгу на нашому ринку і компенсації втрат на своєму внутрішньому ринку. І вже в 2020 році ми також побачили результат – падіння українського книговидання на 70%.

То давайте співати дифирамби владі, яка своїми діями вбила нашого книговидавця за допомогою рашистського кілера, а тепер погодилась того кілера просто відпустити. Давайте співати дифирамби владі, яка ще зовсім недавно використовувала різні хитрості, щоб залишити рашистську мову в телефільмах. Давайте їй подякуєм за те, що нав’язує нам не таких руських, яким щедро роздається українське громадянство. Невже такі суперечливі дії влади не викликають дисонанс? Забороняти зараз все рашистське в тренді, і це влада не пропустить, щоб підрихтувати свій рейтинг. Як і не пропускає використовувати патріотичну риторику, на яку змінила ще недавню риторику какаяразніца. І не потрібно було б нічого забороняти, якщо б з 2019 року продовжувалась політика захисту нашого внутрішнього ринку від засилля агресора.

 

Автор: 
Білуник Світлана