Плакав весь супермаркет...

Стою я в черзі біля каси супермаркету. Переді мною дідусь купує ложку цукру і одне яйце! Каже, це все, що він сьогодні може собі дозволити. І плаче. Касирка тримає яйце дідуся і теж плаче. Я швидко біжу з кошиком назад у торговий зал, кладу туди десяток яєць, кіло цукру, хотів докласти ще пачку гречки, але глянув на ціну і поклав назад...

Поки повертався до каси, плакав уже весь супермаркет.

May be an image of одна або кілька осіб

Дідусь дякує і, ховаючи порожній гаманець, на якому ще помітні залишки здертої наклейки "ЗЕ - Зробимо їх разом!", тихо промовляє: "При Порошенку такого не було..." І знову плаче.

- Ой, а шо ваш барига лучше був?" - раптом хотіла сказати якась жіночка позаду, але не договорила, бо відразу отримала ляща від чоловіка збоку, який весь цей час задумливо крутив у руках пляшку олії за 45 грн:

- Та ти сі курва вспокоїш нарешті чи нє?!

Та швидко оплатила кілограм дешевої цибулі і побігла до виходу, бурмочучи під ніс "ліпєцкая фабріка, свінарчукі, збагатився в 80 раз, війну почав, армію розікрав..."

Дорогою додому у мене в голові крутилося тільки одне питання: "чи не хотіли б ви взяти участь в експерименті та спробувати прожити на мінімальну пенсію..."

Тьфу. Не те.

Де, курва, поділилися з фейсбуку всі ті історії про бабусю з двома картоплинами, яка щомісяця отримує інфаркт від комунальної платіжки і має на обід пів вареника?

 

 

Автор: 
Віталій Приступа