Низка публікацій в західних та вітчизняних медіа публікують матеріали, в тому числі розслідування, які прямо свідчать про те, що знищення незалежності НАБУ та САП - справа рук президента України.

Бо досить близько детективи підійшли до нього самого. До оборудок, статків - до брутальної і масштабної корупції саме в інтересах першої особи держави та його найближчого оточення.

"Зеленський був розлючений, – згадує один із членів його найближчого оточення. – Він буквально кричав: "Навіщо мені всі ви тут потрібні, якщо не можете вирішити одну справу – справу Чернишова?". Це я цитую вам текст матеріалу УП.

І вже абсолютно логічним виглядає факт призначення генпрокурором (8 місяців ця посада була вакантною - шукали, певне, асенізатора для президента) Руслана Кравченка. У кожного президента має бути свій Кравченко. Для зачистки незручної інформації, незручних людей і незручних структур.

Отже, що сталось? Детективи НАБУ майже рік слухали так звану конспіративну квартиру Тимура Міндіча. Того, хто свого часу здав Коломойського Зеленському і отримав певні індульгенції і карт-бланш на заробляння/віджимання грошей в воюючій країні. Слухали з квартири Геннадія Боголюбова, партнера Коломойського. Отримавши доступ взамін гарантій безпеки для Боголюбова. Очікувано, що Боголюбов був не проти відомстити.

В тій квартирі побувало все близьке оточення президента і він сам. Я навіть не можу уявити, скільки там всього говорилось і скільки всього записано! Але я можу уявити, як підгорає у «гостей Міндіча»!

Міндічу готували підозру. Він втік і зараз перебуває в Австрії. Але у нас тут всі тікають, кому треба.

Про Міндіча багато вже написано в українських медіа. Він - зять Алли Вербер. Остання (раптово померла у 62 роки на італійському курорті), фешн-директорки московського ЦУМу і одягала всю кремлівську еліту. Гарні звʼязки мала покійна. І, певне, члени її родини теж.

Міндіч виїхав з України типу за Чернишовим. Той - один із найближчих і довірених персон Зеленського. Міндіч вмовив Чернишова повернутися до України. Сам, на всяк випадок, вирішив почекати.

Певне, що Зеленський гарантував безпеку своїм подєльникам. Певне, він був впевнений, що слухняні барани із Верховної Ради слухняно проголосують за будь яку забаганку.

Барани проголосували. Мовчки пішли на заклання. Бо значна кількість із монобільшості ходить під підозрами чи кримінальними справами. Бо нарешті знайшли ручного генпрокурора, чергову «на 100 відсотків свою людину», яка мала би порішати незручності для окремих корупціонерів із ВР в тому числі. Підпорядкувавши спецоргани з незалежним статусом.

Думали, що все зійде з рук. Бо так вже ж було! Чому і далі не творити дичину?

Сполученим Штатам не до нас, там свої кордебалети. Європа мовчки даватиме гроші, бо ж ми тут, на східних рубежах, її захищаємо. Громадяни знесилені і втомлені. Тому наші очільники-коні понеслися галопом.

Ото як запаморочилося в голові від успіхів і солодкої перемоги в 2019 році, то і досі не розвиднилось.

Зеленський ніколи і не відчував реалій. Не розумів дійсності. А при такому тьюторі як Єрмак, він взагалі в довгостроковій нірвані.