Мішик загинув ще 13 квітня.

Під час ворожої атаки.

Те, що залишилося від тіла, винести не було можливості, і зараз знаходиться на окупованій території.

Тобто, поховати його ми не зможемо.

Чому нам про це не повідомили одразу, мені незрозуміло.

Хлопці змогли прорватися, і є свідки смерті Мишка.

З одним із цих свідків я спілкувалася вчора зранку.

На 41-й день від загибелі сина.

Рідненький, дякую тобі за те, що став частиною мого життя.

І ніяка смерть цього не може змінити.

Дякую тобі за твою мужність. За чисту і неймовірно красиву душу.

Ти зміг, навіть в пеклі, не сповнитися ненависті.

Тільки любов спонукала тебе на захист країни, бо те, що любиш, будеш захищати. Для цього не потрібні ніякі ТЦК.

Пишаюся тобою.

Люблю на весь Всесвіт.