Я так мріяла про цю поїздку!

Та й не поїздка це мала бути, а свято…

Натомість, як тільки виїхала, почалося.

Мама пише: «у нас пекло. Ми вас любимо.»

Малий пише: «страшно». Відповідаю, що все буде добре. У відповідь: «якби ти чула…»

І ти стаєш згустком болю, злості, приреченості і якоїсь замежної, вселенської несправедливості.

Коли у центрі Європи, у метро, укривається від ракет більше 16 000 людей, коли знаходять неопізнані частини людських тіл, то звичні уявлення про світоіснування рушаться з гучним гуркотом - і навколо, і всередині.

Діточки загиблі, янголи наші безвинні, пожалійтеся Богу на увесь цей жах!І його організаторів…