Попри все: тяжку ситуацію на фpoнтi, oбcтpiли мирних міст, кризу влади, постійний стрес, відчуття безсилля, невизначеність, песимізм, постійну тривогу за себе і своїх близьких — НОВИЙ РІК ВСЕ ОДНО НАСТАВ. 

Тому доведеться брати себе в руки і крокувати далі.

Маємо чесно визнати:
навіть зараз ніхто з нас толком не знає, як жити під час вiйни;
на що і на кого спиратися;
як ростити дітей;
якими словами підтримувати тих, хто повернувся з пекла, і втішати тих, хто переживає втрату;
як навчитися приймати те, на що ніяк не можеш вплинути. 

Тільки зараз ми поступово набуваємо цього гіркого досвіду.
Тому не треба картати себе за те, що часом не вивозимо. 

Дозвольте собі розгубленість, страх, сльози, сум, відчай, ненависть, огиду, презирство, зловтіху — коли йдеться про ворогів, зовнішніх чи внутрішніх.
І не дорікайте собі за такі «недостойні» емоції.

Відчувати зараз негатив — це нормально.
Головне — хоч трохи врівноважувати його позитивом. 

Збирайте той позитив по крихтах, наколупуйте, де тільки можете. 

Обійміть своїх дітей, поцілуйте рідних, зателефонуйте батькам, напишіть друзям, потурбуйтеся про безпритульних тварин, допоможіть тим, кому зараз гірше, ніж вам.

А головне: дякуйте, безкінечно дякуйте і допомагайте, чим можете, ЗСУ. Тільки завдяки їм ми живі і жива Україна.

І ще обов’язково знайдіть добрі слова для самопідтримки. Похваліть себе хоча б за те, що тримаєтеся і не поїхали мізками. 

На жаль, вiйнa не закінчується. Тому кожному з нас доведеться якось примиритися з реальністю; зробити ревізію власних опор і знайти додаткові джерела сили. 

Тримаймося, друзі. Іншого вибору в нас просто немає.

Обіймаю вас, мої дорогі однодумці, і бажаю всім нам дожити до Перемоги!