Зеленський стає небезпечним

Час, коли ми сміялись над Зеленським, схоже, закінчився.

Зеленський стає небезпечним. Не тіштеся, що у нього там щось не виходить, а Разумков збирається створити йому конкуренцію на майбутніх виборах. У нього поки що все виходить. І із запланованого, і із спонтанного також. І він точно збирається на другий термін. І він, я все менше сумніваюсь в цьому, має найбільші шанси, щоб перемогти. Тому все, що відбувається зараз, пропоную розглядати як тотальну зачистку електорального поля за всіма напрямками.

І Зеленському абсолютно все сходить з рук. Незаконні дії по відношенню до Конституційного суду – це лише маленький епізод порушення закону, які стають вже практично візитівкою цього президента. Він контролює всі гілки влади. Бо ті гілки завжди дружно лягають під першу особу. Їм треба вижити і заробити – і ці два поняття для них тотожні. Всі вороги державності радо повернулися в країну зразу після його інавгурації і не лише напрочуд гарно тут себе почувають, але і повертають певний вплив і беруть участь в політичних процесах.

Він вибиває з гри Медведчука і компанію не тому, що вони небезпечні для України, а тому, що вони небезпечні для його президентства зараз і будуть ще небезпечніші за пару років.

Мені Зеленський дуже нагадує раннього Путіна. І мені чомусь здається, що саме Путін є для Зеленського певною рольовою моделлю, на яку він дуже хоче бути схожим. Звідси і розповіді про заглядання у очі, про те, що саме він, Зеленський, зможе домовитися з Путіним. Бо Зеленський відчуває у ньому свого, бачить у ньому самого себе, але через кілька років.

Путін теж говорив про те, що не претендуватиме на другий термін, що треба бути божевільним, щоб прагнути довго бути на посаді президента і інші байки, які дуже добре заходили в мозок невибагливим і некритичним виборцям.

Пам’ятаєте ейфорію і росіян, і світу, коли після комуністів і Ельцина, який вже ставав смішним зі своїми витівками напідпитку, раптом на арені з’явився Путін? Молодий, підтягнутий, небагатослівний, з правильним меседжами про справедливість і порядок.

А світу насправді продали монстра, який навіть паростки інакшості загнав не під плінтус, а глибоко під землю.

Монстр виріс і закріпився так, як вміють це робити невиліковано хворі імперці. Які всі сили і ресурси спрямовують на укріплення свого царювання, своєї безпеки і не зупиняться ні перед ким, хто буде їм погрожувати.

У нашого масштаби мілкіші. Але від цього не стає легше. Наш теж почав цементувати систему, роблячи ставку на людей служивих, які точно так само мріють про поліцейську державу. Бо тоді у їхніх руках опиняються ресурси, вплив, можливості – влада.

І тому не потрібно самовтішатися, що я порівнюю не порівняні речі. Мовляв, там матьорий кадебіст, а тут клоун на підтанцівках у олігархів. Клоун, який примусив проголосувати за себе безпрецедентну кількість людей за всю історію незалежності, перестає бути клоуном. В клоунів перетворюємося ми всі, хто голосував і хто сміявся чи плакав над тим голосуванням. Бо ми всі сидимо в одному човну і у нас немає шансу покинути цю посудину за власним бажанням.

Тому нам можуть не подобатися Стерненко чи Riffmaster, але ми маємо чинити опір свавіллю і беззаконню. Виходити на вулиці міст і селищ. Демонструвати нашу силу, міць і організованість. Тому що будь який монстр, коли росте, починає з маленьких кроків, з незначних утисків, з невеликих порушень. Це той варіант, коли давши пальця, можна залишитися без цілої руки. Якщо не розуміти з самого початку, хто перед нами і на що він здатний.

І я би не применшувала зовнішню загрозу. Вона зараз реальна, як ніколи. Власне, із непідкорених залишилась лише Україна та країни Балтії. Білорусь захлинулась. Молдова закуповує вакцину «спутнік», бо електорат того хоче. Всі інші давно в російському стійлі, жують пропагандистські жуйки і заглядають в очі Путіну. Про всяк випадок.

Тому Путін не зупиниться, продовжуючи збирати свою «імперію» з непокірних. Бо то є найсолодший виклик – топити в крові непокірних. Він Чечню спочатку залив кров’ю, а потім заасфальтував і розбудував. І дав героя Росії тому, хто був смертельним ворогом. Продемонструвавши, що зі стійла ти можеш вирватися. Навіть героєм. Але посмертно.

І, схоже, ми маємо всі шанси опинитися один на один і перед зовнішніми вошами і перед внутрішніми гнидами.
 

Зоя Касанджи

Джерело: 
Вінницькі новини