В тероборону Сергій потрапив з перших днів повномасштабного вторгнення, прийшовши до військомату, розповідають на сторінці 120-ї бригада територіальної оборони ЗСУ.

«Сергій був зібраний і знав до чого готуватись, адже раніше воював добровольцем в 2014 році в АТО, проходив служив у МНС як водій-механік кразу, служив у прикордонних військах, виконував завдання у Донецькій області, зокрема в Бахмуті», - йдеться у повідомленні.

Сам воїн каже, що дуже важливо знайти підхід до кожного бійця:

«ТрО це не молоді хлопчики, а сформовані, зі своїм характером чоловіки, які вже відбулися в цьому житті і чимало бачили, - каже військовослужбовець.Тож треба порозумітися та пояснити, що й до чого та чому ми тут. Вдома у нас є сімʼї: жінки, діти, внуки, матері, тож кожен стоїть за них стіною».

Сергій із позивним «Катюга» виконував бойові завдання в Бахмуті, зокрема стояло завдання зайняти позицію.

«Я йшов з провідником, однак до позицій ми так і не дійшли. Тому що обстріл був настільки інтенсивним. Багатоповерхівки були вже не наші. В той час були поранені та контужені. По наказу ми виходили маленькими групами, я відходив в третій групі, прикривав відхід, виходив останнім», - розповідає воїн.

Сергій допомагав відходити пораненим бійцям. Це тривало майже впродовж двох діб. Каже, що у таких скрутних ситуаціях триматися допомагала віра в Бога і те, що вдома чекало троє дітей, яким він знав, що дуже потрібний.

Одним із принципів піхоти, який вже добре засвоїли на практиці військовослужбовці окремого батальйону 120-ї бригади Сил ТрО ЗСУ: «Хочеш жити – вмій копати».

«Головне добре окопатися та не допустити ворога до своїх позицій, - каже командир відділення стрілецького взводу, стрілецької роти із позивним «Катюга». - Специфіка стрілецької роти в тому, що ми проста піхота. Головне у нас – це ноги і міцна спина»

Військовий каже, що перемога – це вільне життя у вільній країні без тих, хто буде вказувати як жити, що носити, який колір має бути на нашому прапорі. І те, що наші діти не будуть ховатися у підвалах. Красиве життя, навчання, цивілізоване майбутнє без агресора.

Після завершення війни військовослужбовець мріє ще про одну дитину та планує повернутися до цивільного життя.

«В мене ще старший син, теж військовослужбовець Нацгвардії, в якого все життя попереду і якому потрібно допомогти. Тож я хочу займатись тим, що вмію і на чому розуміюсь, а саме заготівлею та реалізацією сільгосппродукції», - каже Сергій.