Що відомо про Хмільник? Його називають одним із найпопулярніших бальнеологічних курортів рівнинної України (разом із Миргородом), адже Трускавець та Моршин знаходяться на заході. Окрім лікувальної води, там є на що подивитися. Приваблює туристів палац графа Ксідо, який поєднав у собі кілька оригінальних стилів. Цікаво, що господар маєтку ніколи не жив у ньому. 

Вінниця.info зібрала цікаві факти про палац в Хмільнику. 

Граф Ксідо: ким він був

Костянтин Ксідо мав грецьке походження, що відобразилося у його прізвищі. Був струнким, чорнявим і красивим. Йому подобалися танці, бали і жінки. Мав репутацію альфонса, хоча за дружину взяв немолоду глухоніму пані. Це був вдалий шлюб, адже вона була багатою, а він – бідним. Як вдячність за безтурботне життя дотримувався вірності обраниці до кінця своїх днів. 

• Ксідо входив до батальйону Устима Кармелюка, який придушував повстання. Коли протистояння звершилися, залишився у Хмільнику. 
• На той час ходили чутки, що граф Левашов був найбагатшою людиною Хмільника. Його донька Катерина – не чула та не розмовляла, до того ж – мала не найпривабливішу зовнішність. Однак вона точно могла похизуватися значним приданим: місто Хмільник, три десятки навколишніх сіл, цукрозавод, маєтки і чимало грошей.
• Зваживши всі «за» і «проти», красивий дворянин зробив їй пропозицію. Оточуючі насправді не вірили, що у пари були щирі почуття, однак не було також причин, щоб назвати шлюб невдалим. 
• Ксідо був дуже вдячний дружині і відплатив їй вірністю і турботою. 
• Подружжя не мало дітей.

Граф проявив свою хоробрість під час російсько-китайської війни протягом 1904-1905 років. Його нагородили зброєю із написом «за хоробрість». Бравши участь у бойових діях, Ксідо лише раз навідувався на землі сучасної Вінниччини.

Замок Ксідо: історія будівництва

Оскільки після вигідного одруження грошей вистачало, Костянтин Іванович вирішив збудувати родинну резиденцію – палац Ксідо. За задумом, старовинна вежа мала бути родзинкою об’єкта. До сьогодні вціліла восьмигранна вежа XVI століття. За історичними свідченнями, під час турецької навали вона відігравала роль мінарету. 

Створюючи маєток, надихалися будівлею литовського оборонного замку. 

Замок графа Ксідо і незвичайна архітектура

• Академік та архітектор Іван Фомін вирішив реалізувати у Хмільнику сміливий неоготичний проєкт. 
• У будинку поєднали непоєднувані речі і стилі. Парадний фасад нагадував панську садибу. Білі тони і вишукані колоди. 
• Фасад зі сторони річки, який ще називали садовим, буквально виривався зі всієї картини. Масивний аскетичний стиль був переданий стилізованим грубо вирубаним темно-сірим гранітом. 
• У планах Фоміна також було додати такого вигляду і вежі, однак у 1915 році роботи довелося завершити через війну. 
• Другий поверх представлений величезною бальною залою, що свідчить про плани вести активне світське життя у стінах маєтку.

Бурхлива доля замку Ксідо

Як і годилося більшості пам’яткам на території України, замок в Хмільнику мав буремні сторінки і використовувався для різних потреб. У ХХІ столітті він встиг виконати роль технічної школи, складського приміщення, млина і навіть управління НКВС. Кілька десятиліть у його стінах працював міський готель. 

• Ще в далекому чотирнадцятому столітті селяни вручну насипали пагорб, на якому згодом виріс палац Ксідо. І гора стала називатися Замковою. 
• Картина палацу гармонійно доповнювалася річкою та кам’яним мостом через Південний Буг. 
• Архітектуру будівлі характеризують як неокласицизм. Її стиль дуже нестандартний, що помітно із першого погляду. 
• Композиція складна і різнопланова.
• У величній вежі працює краєзнавчий музей.
• Загальний стан палацу сьогодні плачевний. Його приміщення пустують і руйнуються. 

До речі, історики під час екскурсій говорять про певну несправедливість. Пам’ятку називають палацом графа Ксідо, хоча його спорудження фактично відбувалося за гроші графині Катерини Левашової. Після офіційного оформлення стосунків чоловік насправді не отримав титулу графа, а навпаки – його втратила дворянка Катерина, ставши просто мадам Ксідо. 

Цікаву інформацію можна зустріти щодо німоти Катерини. Вона мала гарну освіту, здобуту у Франції. Вела щоденник. Знала німецьку мову. Самостійно керувала справами на цукровому заводі. Ніколи не говорила українською та російськими мовами, тому, припускають, що вона просто не могла порозумітися із жителями Хмільника, тому й мовчала. Через це її вважали глухонімою.