От колись була зима...

Зіма. Колись зимою хуярив 20градусний мороз,і сніг хрустів під ногами, щас від перепадів тімпіратури хуяре давленіє, мігрень та спазми в голові,з хрустящого в наборі тіко коліна і хребет.

Єх... Щас би на ті санки, оті такі шо важать як ти сам, що вірьовка на них більєва замість руля. Шо перед виходом з хати, мати нагинає тебе через коліно, і щитає слої колгот і спортівних штанів, мало буть мінімум три, як було два, то ніхто нікуди не йде, а як чотири то можеш на час довше погулять.

А отой блядский шарфік з зеним отлівом і волосякою на ньому як на чупакабрі помните? Поки до калітки дошов, вже й пополуднав тою шерстю,вже вроді й не голодний.

Чешете з друзями на ті горки, якимись городами де снігу якраз по той лахматий шарфік, яким вже й пообідав пока шов.

Пришли. Хоп, хей, ла-лалей. Дітей як шпачків над спілою черешньою. Ті покотом, ті на мішках,старші на пупі,на спині,боком,стоя, ті на сраці, всі десь їдуть. Паравозіки ті тіко шо стояли, коли перший проїбав повернути і ви всі десять чоловік розпутуєте ту камасутру з себе, санів, і гілок. Мокрий в середині аж чавкає в тих трьох колготах, але нічо, ше по разу зїдем і домів. Ідеш, волочиш сані, вечеряєш тим шарфіком з начосом, і думаєш скоріше б нові вихідні...

А щас ідеш, болото по коліно, баюри по піську, в берцах чвакає, і замість хрускоту снігу, хрустиш колінами і згадуєш присмак того лахматого шарфіка з зеленим отлівом, яким снідав,обідав і вечеряв в часи коли зіма була зимою, а не оце от фсьо...

Alexandr Morozov

Джерело: 
Вінницькі новини