Аби не повторюватися, вирішив написати.  Система визначення, хто є у хто, у мене дуже «складна». Але вам – презентую задарма! Так ось. Слухаєте кандидата уважно, зазираєте йому в чесні очі, а потім не менш уважно придивляєтеся до уже зробленого ним. Якщо на відсотків десять є розбіжності між словом і ділом – забудьте це прізвище при голосуванні. Кажете, то так не буде за кого голосувати? Ну то й голосуйте «ні за кого»! Інакше отримаєте в депутати отакого «трансформера», як наш Григорій Михайлович. Послухаєш – весняний соловей у березовому гаю! А придивишся – півень-фанфарон на гноярці за хлівом Приклади? Та скільки завгодно! Згадаю лише деякі.

СЛОВО І ДІЛО ГРИГОРІЯ МИХАЙЛОВИЧА: «ПОХИБКА»

Пан Заболотний позиціонує себе, як досвідченого аграрія, Заслуженого працівника сільського господарства, професора і в той же час практика. А на ділі? Три п’ятирічки Заболотний керував аграрною галуззю області і саме на ці п’ятирічки й випали найважчі часи для аграріїв області. Сотні сіл Вінниччини сьогодні не мають ніякого агроформування, лише здають землі в оренду великим латифундистам (як от Порошенко, Мовчан, Кучер і т.д.). Чому так? Бо Григорій Михайлович мав реальну практику роботи на землі лише оті кілька років, коли працював агрономом колгоспу «Шлях до комунізму» у рідній Кидрасівці. Потім він був управлінцем, а це, шановні, як кажуть одесити – дві великі різниці. Отакі, як між практиком і теоретиком. Лише наприкінці 2005-го, під час гучного скандалу, коли консультант-інспектор Секретаріату Президента України Валентина Грищук у своїй доповідній записці показала реальний стан речей в області, повідомивши, що місце Вінниччини за темпами економічного зростання у всеукраїнському рейтингу не 5-те, а лише 23-тє – лише тоді народ зрозумів, який із Григорія «землепашець»… Але тоді пан Заболотний викрутився, «списавши» усе на політичні інтриги.

Григорій Заболотний полюбляє розповідати, скільки уваги й турботи він вділив, будучи при владі, цукровій галузі області. Але цифри й справи кажуть про зовсім інше: за час його «піклування» 12 цукроварень області порізані на металобрухт і 5 зупинилися. Отже, половина цукрозаводів, що становили золотий фонд «цукрового Донбасу», зникла. Григорію Михайловичу в його бутність головою облради дуже «боліла» проблема алкоголізму. «Село спивається!»  кричав голова і відважно боровся з цим злом. 1 жовтня 2008 року з’явилося рішення Вінницької обласної ради щодо протидії поширенню пияцтва й алкоголізму, яке невдовзі було скасоване судами. Нагадаємо, що в рішенні облради заборонявся продаж алкоголю в магазинах, які мають площу менше ніж 50 квадратних метрів. Доки суд скасував те, здавалося б, безглузде рішення, власники супермаркетів добряче «піднялися» на продажі алкоголю. Бо Григорій Михайлович саме на їхнє прохання (очевидно, безкорисливе) і пролобіював цю заборону. Чи став народ менше пити? Ага, приблизно так, як після горбачовського «сухого закону» й вирізання виноградників…

Та найбільша «ненависть» пана Заболотного у всі часи була спрямована, все ж, не на п’яниць, а на… політику й стяжательство матеріальних благ! Ну, так він каже. А на ділі? Знову разюча «похибка»! Що до політики, то нею (вірніше, політичними інтригами) пронизане все його свідоме життя. Виведений в політику Анатолієм Матвієнком, невдовзі він тричі переплюнув свого «вчителя» (справжній учень-відмінник!). Більше того, Заболотний Матвієнка на останніх виборах і «втопив». Якщо вже бути зовсім  точним, то не своїми руками, а руками свого нового, більш потужного спонсора – Порошенка. Подейкують, що пан Матвієнко, наступивши на горло власній гордості й плюнувши на своїх прихильників та штабістів, узяв від шоколадного магната досить пристойну шестизначну суму і поступився місцем Заболотному.

Знову ж таки – ніякої політики! – але пан Заболотний в останні два тижні до виборів раптом став… єдиним кандидатом від опозиції на своєму окрузі! Ну, який «опозиціонер» із чиновника, який два десятиріччя при владі і має за спонсора міністра уряду Азарова – не варто й говорити. Але ж нате вам – опозиціонер! Про тонку павутину інтриг, яку дуже майстерно плів Заболотний, будучи заступником губернатора Домбровського, аби «з’їсти» останнього і сісти в його крісло – це взагалі окремий гостросюжетний детектив!.. Але – «ніякої політики», такої «ненависної» панові Заболотному.

Стосовно ж матеріального, земного – то й тут «нелюбов до стяжательства» і «простота» Григорія Михайловича виглядають як невдалий «бородатий» анекдот. Перераховувати майно та землі, маєтки, бізнес та «долі» Заболотного у різних фірмах – як каже молодь, «захекаєшся». При цьому пан Григорій і сам жив, і іншим давав. Щоправда, «іншими» були лише ті, із кого чиновник мав зиск і на чию підмогу розраховував. От як на участь у своїй подальшій долі Петра Порошенка, під будівництво кондитерської фабрики якого було продано землю за вдвічі нижчою ціною.

«ДОПОМОГА» ВІД ЗАБОЛОТНОГО ЗЕМЛЯКАМ

Багато, багато ще можна сказати на тему «чому не варто було вірити кандидатові в нардепи Заболотному, але шкода вашого часу. Григорій Михайлович весь всуціль зітканий із протиріч та контрастів. І особисто я зовсім не здивувався, коли почув, що цей нардеп проголосував разом із провладною більшістю й комуністами за злощасний і скандальний «утилізаційний» законопроект. Між іншим, проголосував не в унісон зі своїм спонсором Петром Порошенком. (Хоча вбийте, але не повюрю, що без його відмашки)! І навіть не в унісон з опозицією, яка не дала жодного голосу за цей законопроект. Більше того! Проголосував тоді, коли опозиція та «партія вінничан» в ВР обіцяла – на знак протесту проти «незаконного» позбавлення депутатства Домбровського (нагадаємо – це «вірний» соратник Заболотного) – взагалі не голосувати за законопроекти Уряду! Що ж принесе цей розчудесний закон (його вже підписав президент) дорогим землякам Григорія Заболотного? Отим, чия доля йому настільки небайдужа? Тепер кожен українець, який нашкребе на купівлю авто (незалежно від марки і габаритів), буде платити на кілька тисяч, а в деяких випадках – десятків тисяч гривень більше! Навіщо так вчинив нардеп Григорій Заболотний? А ви почитайте в інтернеті, скільки коштує депутатський голос за лобістські законопроекти, від яких матимуть зиск олігархи, що їх проштовхують. Ні, це не десятки, і навіть не сотні тисяч «бакинських». Це цифри з шістьма нулями.

…А так плакав, так бив себе в груди кандидат у нардепи по 17-му виборчому округу Григорій Заболотний!.. Так клявся й божився, що зробить усе залежне для дорогих серцю земляків!.. Крокодилячі сльози – ось і все, що отримали від нардепа виборці.

Джерело: Вінницькі новини