Останнім часом у суспільстві багато говорять про патріотизм. І більшість українців називають себе патріотами, хоча часто патріотизм плутають з націоналізмом чи з шовінізмом. Проте націоналізм передбачає, що народи існують як реальні і чітко окреслені цілісності, а патріотизм може означати просто прив’язаність до певного місця (від слова patria – батьківщина).

Певно, патріотичні почуття повинні виховувати держава і родина. У цій справі найкращими вважають американців та британців. Поляки, наприклад, теж дуже високо цінують патріотизм. Перші слова малих поляків: мама, тато, Польща.

То що ж таке патріотизм? Усталене визначення – це любов та відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Патріотизм передбачає гордість за матеріальні й духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її характерних особливостей, її культурного надбання, прагнення захищати інтереси своєї громади, народу загалом.

Філософи та політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення до своєї країни та проявляється в певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів. Узагальнено це називається любов'ю до своєї батьківщини. Почуття, яке закріплювалося століттями розвитку етносів. І воно набувається особистістю не лише через спадковість, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання в широкому розумінні слова.

Ми вирішили запитати у вінничан, що ж для них означає патріотизм.

Анна Заведія, студентка інституту філології і журналістики Вінницького державного педагогічного університету:

«Патріотизм - це бути поруч із своєю державою завжди і всюди, долати труднощі та перешкоди разом, сміливо називати себе українцем та українкою, сином та донькою своєї неньки-України. Поїхавши за кордон, з нетерпінням чекати повернення назад, де тебе чекає твоє, рідне, до болю кохане!»

Наталія Голубкова, бухгалтер:

«Для мене патріотизм – це любов до Батьківщини, у моєму випадку – до України. Патріотизм – це коли розмовляєш українською мовою, не переходячи на російські, коли, звичайно, знаєш, що людина розуміє українську. Патріотизм – це коли ти не соромишся сказати, що ти з цієї країни, коли ти з гордістю одягаєш вишиванку. От я, наприклад, про себе не можу сказати, що я патріотка…»

Андрій Федорук, підприємець:

«Патріотизм – це не обов’язково любов до своєї держави, тобто до державної влади. Насправді це любов до свого народу, країни, рідного села чи міста, області, до рідної мови і культури. А от влада якраз багато зробила такого, що тепер часто зі слова «патріотизм» деякі люди починають сміятися і кажуть: «Який патріотизм? Тікай з цеї країни, бо тут толку не буде». Я буваю за кордоном, я патріот, і я хочу, щоб іноземці, почувши, що я з України, не співчували мені, не боялися мене, не сміялися з мене, а щоб поважали мою країну».

Хлопець років 25, відмовся назватись:

«Патріотизм? Красиві слова! Фантазії, короче. Зараз такого нема».

Тетяна Науменко, директор муніципально-громадського центру Е-урядування:

«Бувають часи, коли проявити патріотизм можливо лише взявши до рук зброю, ризикнувши власним здоров’ям чи навіть життям, а буває інший, менш героїчний та захоплюючий «щоденний» патріотизм, коли, не зважаючи на те, хто ти є – керівник чи підлеглий, лікар чи вчитель, державний службовець чи бізнесмен – на своєму робочому місці ти щодня сумлінно та чесно виконуєш взяті на себе обов’язки, докладаєш максимум зусиль, щоб твоя країна стала трішечки кращою, трішечки сильнішою та мудрішою, і тобі б не довелося брати до рук зброю, щоб довести власний патріотизм…»

Ігор Юрковський, співак:

«Для мене партіотизм – це любов до свого краю, де живеш, де виріс. Це любов до батьків».

Яна Петровська, студент-магістр Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ:

«Патріотизм-це коли відчуваєш, що не зможеш жити деінде, коли серце болить за кожну проблему твоєї країни, коли хочеться йти на барикади заради кращого життя своїх дітей та країни загалом».

Володимир Калашнюк, слюсар-сантехнік:

«Патріотизм - це відчуття гордості за те, що ти українець. Це любов до землі, де ти народився та виріс, до людей, які тут живуть, до культури, традицій. Любов не на словах, а на ділі. Патріотизм - це не балаканина про те, що в нас країна погана, влада погана й хтось комусь щось винен. Це робота, важка та постійна робота задля того, щоб країна стала хорошою, щоб тут було комфортно жити тобі й твоїм дітям. Я - патріот. Я люблю Україну, не соромлюся рідної мови, вчу дітей та онуків любити й поважати Україну і українське, не боятися труднощів, не залишати рідну землю на призволяще, а боротися за її свободу, підіймати її з колін...»

Галина Сегеда