Що насправді сталося з малазійським боїнгом 17 липня 2014 року, було ясно ще в перші дні…

Коли у мережу виклали телефонні розмови розгублених терористів, які визнали, що збитий літак був не військовим українським, а іноземним цивільним.
Коли сумнозвісні російські ЗМІ видавали фейки про літаки, спеціально набиті трупами.
І після того, як міжнародні експерти Bellingcat оприлюднили «кістяк» майбутнього розслідування: реконструкцію маршруту, версії – російські вужі почали всіляко вигинатись і просувати версію, что "освободителей в районе Тореза совершенно не было".

Що дають офіційні результати слідства JIT, до складу якої входять слідчі з кількох країн?

1.Називають конкретного винуватця убивства 298 осіб – Росію і її пішаків в ЛДНР.

2.Детально встановлюють, що літак був збитий із конкретного БУКу, який завезли із РФ через непідконтрольну територію України, а за добу після трагедії успішно відвезли назад. Ракету випустили під Первомайськом, який влітку 2014 контролювали терористи.

3.Розбивають брехню, яку ліпила кремлівська машина пропаганди про «их там нет и быть не могло».

4.Перший крок до міжнародного трибуналу для осіб, які вирішили направити БУК до України, хто віддавав наказ вражати ціль і натискав кнопку. РФ до останнього покриватиме своїх злочинців, бо ихтам все равно нет и не было. Однак як вказують у звіті слідчі, їм відомі «імена близько 20 російських військовослужбовців 53-і бригади (м. Курськ)», які тусувались на Донбасі зі своєю технікою. Піраміду інших відповідальних осіб визначити нетяжко – командир бригади, Шойгу і Путін, як головнокомандувач російської армії.

5.Офіційні результати, оприлюднені на публічному рівні в Нідерландах, за участю офіційних осіб затикають рота низці європопулістів, цинічних пропагандистів в РФ, врешті -- представників лівацьких сил, що перебувають на підсосі могутнього газпрому, всередині самих Нідерландів. Саме їх суб’єктивними заявами про «український БУК», про «підставу Києва» -- оперувала російська сторона і російські ЗМІ.

Що дають результати проміжного звіту професійних слідчих Joint Investigation Team конкретно для України?

1.Відчуття справедливості. Деяке полегшення від морального і психологічного тиску. Сатисфакцію від того, що злодія спіймано, і ним прогнозовано виявилась РФ.

2.За грамотних старань, цю скромну і печальну справедливість можна обернути в перемогу. Не секрет, що невтішні результати референдуму в Нідерландах щодо асоціації з ЄС були в тому числі і через малазійський боїнг. Я пам’ятаю серію новин в голландських ЗМІ про крадіжки частин літака – в тому числі і місцевими селянами донбасу. І про вкрадену туш жертви катастрофи, якою фарбувалась якась блядина із Торезу. І ясраві ілюстровані матеріали, як ще з теплого літака люди зрізали алюміній і цупили цінні речі загиблих. В купі -- це дало ганебну ілюстрацію України, як негуманної держави мародерів. 

3.Додатковий вагомий аргумент України, аби гнути свою лінію на міжнародній арені, коли справа стосується, хто агресор, а хто військова жертва. Чому потрібні санкції проти Росії? Чому ми не можемо згодитися на план Еро-Штанмайера про замирення і швидкі вибори на території Донбасу? Чому єбальникам типу Савченко, Оппоблоку, які давлять на сантимети про братерське примирення – треба давати відсіч? Коротше, доля дала маленький, хоч і печальний шанс –і наша воля, як його використати для себе.