Вінниччину декомунізують раз, Вінниччину декомунізують два… А вона ніяк не декомунізується. І те, що до кінцевого терміну виконання положень закону "Про реалізацію Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" залишилося менше, ніж півтора місяці, аж ніяк не вселяє надії на ривок на останньому відрізку перегонів.

Першим етапом загальноукраїнської декомунізації можна назвати лютий минулого року, коли країною прокотилася хвиля "ленінопадів" та перейменувань вулиць і майданів на честь героїв Небесної Сотні. І якби не окупація Криму та війна на Донбасі, можливо, процес тривав би й далі…

За півроку потому, 10 жовтня, Вінницька обласна рада фактично реанімувала боротьбу з комуністичним минулим, затвердивши рішення про демонтаж пам'ятників та пам'ятних знаків, які символізують комуністичну епоху, та рекомендувала органам місцевого самоврядування області ухвалити аналогічне рішення, а ще – перейменувати вулиці, площі і тa ін., назви яких пов'язані із вказаним періодом історії.

Втім, місцеві органи влади, напевне, розсудили, що рекомендації – то не закон, тож обов'язкового виконання не вимагають. Та й поява закону особливим стимулом для прощання з комуністичним минулим не стала. І якщо в обласному центрі комісія, яка мала визначити перелік вулиць, що підлягають перейменуванню, та їхні нові назви, була створена у липні і протягом двох місяців виконала свою роботу, то позицію обласної влади можна охарактеризувати як "краще пізно, ніж ніколи".

Так, розпорядження голови Вінницької обласної ради Валерія Коровія "Про реалізацію Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" з'явилося лише 11 вересня.  Основні пункти – затвердження Плану заходів щодо реалізації закону та утворення обласної комісії з питань реалізації положень Закону.

Засідання комісії відбулося за тиждень після її створення. На ньому голова – заступник голови ОДА Ігор Івасюк констатував: "Не можу сказати, що роботу не розпочато, процес пішов, але обсяг робіт, які необхідно виконати, надзвичайно великий".

Так, на Вінниччині потрібно перейменувати 1380 вулиць. З них у Муровано-Куриловецькому районі – 355, Жмеринському – 196, Калинівському – 177, Томашпільському – 159, Піщанському – 148… При цьому на момент проведення засідання статистика по деяких районах, зокрема, Бершадському, Іллінецькому, Крижопільському, Оратівському та Шаргородськму була невідома. І це – за 5 місяців після ухвалення закону.

Не краща ситуація i з перейменуванням населених пунктів, а таких в області 19. З них лише в дев'яти з них були проведені громадські слухання та прийняті рішення щодо перейменування. І лише з двох – подали необхідні документи до Верховної Ради, зазначив Ігор Івасюк. Рекордсменами виявилися Червона Зірка Томашпільського району та Ленінська слобідка Муровано-Куриловецького.

Поштовхом для активізації процесу мав би стати затверджений головою ОДА план. Якби не одне "але": згідно з документом, відповідні органи мають "провести громадські слухання, підготувати та надати управлінню організаційної та кадрової роботи апарату облдержадміністрації перелік: населених пунктів, які мають бути перейменовані; інформацію про перейменування об'єктів топоніміки (скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів), інформацію про демонтаж пам'ятників і пам'ятних знаків" до – увага! – 30 листопада. Зважаючи на кінцевий термін виконання вимог Закону, тобто 21 листопада, дата виглядає досить дивною. Адже якщо громадські слухання відбудуться, наприклад, 30 листопада, то коли має відбутися сесія, яка затвердить підсумки цих самих слухань?

 При цьому "внести до місцевих рад попередньо опрацьовані відповідними комісіями рекомендації щодо перейменування населених пунктів, області, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, мостів та інших об’єктів топоніміки населених пунктів на честь учасників боротьби за незалежність України, загиблих учасників Революції гідності та загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечити організацію належного розгляду таких рекомендацій на сесіях відповідних рад" потрібно у вересні-листопаді. Тобто 21 число місяця знову ігнорується…

До того ж, виявляється дивним сам перелік можливих рекомендацій комісій щодо персоналій, на честь яких має відбутися перейменування. Адже у Законі не сказано про те, як саме мають називатися об'єкти, назви яких підлягають заміні. Та й з позиції здорового глузду – чи варто робити вулиці у десятках, сотнях населених пунктів схожими одна на одну, мов однояйцеві близнюки? І чим тоді ця логіка відрізнятиметься від логіки радянської, коли у кожному місті та селищі обов'язково мали бути вулиці Леніна, Перемоги та ін.?

Втім, представники місцевих громад Вінниччини, на щастя, здорового глузду не позбавлені. Тому на засіданні Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної Ради, яке відбулося 8 жовтня, лунали пропозиції долучати до процесу перейменування місцевих краєзнавців.

"Iсторія набагато глибша, ніж її можуть знати депутати сільської чи селищної рад", - пояснює голова Барської РДА Михайло Піддубний. 

Що ж стосується вулиць у решті населених пунктах району, то тут ситуація мало чим відрізняється від загальнообласної.

"Поки що процес активно не пішов. Є рішення, які прийняті, але не виконані. Мабуть, дивимося один на одного…" - каже Михайло Піддубний.

Однак дивляться на місцях, скоріше за все, не стільки "один на одного", скільки на календар. Адже братися активно за втілення закону за два тижні до виборів – справа досить ризикована, враховуючи те, що значний відсоток чинних голів та депутатів органів місцевого самоврядування націлилися на повторну каденцію. Тож дражнити електорат, який охоплює і противників перейменувань, явно не ризикнуть, переклавши цю місію на колег з наступної каденції. Або на самих себе, але вже переобраних.

І приклад, до речі, тут подає обласний центр. Незважаючи на те, що комісія з декомунізації представила громаді пропозиції щодо нових назв вулиць, які підлягають перейменуванню, ще на початку вересня, громадські обговорення з цього приводу на сайті міської ради досі не анонсовані…

Втім, як вже було сказано, Вінниця принаймні має, що обговорювати. Тож є шанс, що між 26 жовтня та 21 листопада і слухання відбудуться, і сесія міської ради, на якій нові або нові-старі депутати таки затвердять нові або нові-старі назви вулиць.

Чи встигнуть зробити це в інших населених пунктах – питання скоріше риторичне. А зважаючи на норми декомунізаційного закону, започаткований ним процес взагалі може розтягнутися щонайменше на півроку.

"У разі якщо протягом зазначеного строку сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про перейменування, таке рішення у формі розпорядження приймається відповідним сільським, селищним, міським головою у тримісячний строк…"

Цілком органічна картина для країни, де і з більш важливими реформами особливо не квапляться.

 Depo.Вінниця