«Готовий був відстрілюватись до останнього патрона»: як вінничанин більше місяця провів у заваленому підвалі на фронті

Сапер-розвідник 71-ї бригади ДШВ Владислав Молодих разом із пораненим побратимом Ігорем, попри прицільні обстріли ворога, без їжі та зв’язку продовжував тримати оборону.

Про історію Владислава розповів у себе на сторінці начальник Вінницької ОВА Сергій Борзов.

Владислав згадує, що по них прилітало тоді все.

«Постійно штурмували, закидали гранатами, пускали дрони, РПГ. Прилітало просто все. Один спробував підійти до підвалу, поклав його, він упав прямо біля входу. Так він там і згорів від великої кількості гранат, якими нас закидали.

Нас оточили з усіх сторін, вони пробували пролізти і вдень, і вночі. Зайняли позиції над нами та закидали цеглою, балками, щоб ми не змогли вийти», - каже Владислав.

Щоразу спроби ворожих штурмів були безуспішними. Захисника закликали здатися в полон. Перші три доби він не спав, чатував біля входу. Побратим був поранений, тож стріляти не міг.

Найважчими були останні тижні у підземеллі.

«Я чекав на своїх. Топив сніг, адже води не було. Холод теж докучав. Протягом останніх двох тижнів я зовсім не їв. Нічого не було. Потім прийшли наші та витягли мене. Дочекався..» - розповів вінничанин.

Найперше, що попросив змучений, чорний від глини та окопних свічок Владислав це води та цигарку. Також подзвонив матері, адже досить довго його вважали зниклим безвісти.

Як розповіли побратими, Владислав був готовий відстрілюватись до останнього патрона, але нізащо б не здався у полон росіянам.

 «Можна все пережити, якщо вірити та не здаватися», - каже Владислав.