Москві показали Бучу... 

Весь вечір слухаю нарізку з різних російських блогерів (є такі на Ютубі) - і охреніваю. "Що в голові у людини яка стріляє з автомата по цивільних?!" - вопрошають вони. 

Що в голові? Та спитай бузувіра з російських ВДВ, що було у нього в голові коли він стріляв по мирних українцях! Чи ти, мерзото, думаєш що "ета другоє?!" 

Москві показали Бучу... 

Москвичі розповідають який жах пережили, коли виривалися з "Крокуса". Як їм було страшно. Як у них чепеніли ноги...

Серйозно? А не кортить спитати "Що ви пережили?" у українців з Мапіуполя? Агов! Послухайте  режисера Анатолія Левченка, який пережив захоплення Маріуполя і був схоплений окупантами - за те що він український режисер. Слабо? Я після Бахмуту та Вугледару за плечима, слухав його, і в мене шкіра ставала дибки. Страшно, кажете? 

Москві показали Бучу... 

У Москви була (уявляєте?) п'ятниця! Москва хотіла (яка новина!) відпочивати! А тут - автомати, вибухівка... Уявляєте? Їхня країна принесла нам війну, і я вже другий рік відпочиваю як прийдеться, а броник і автомат для мене практично елемент гардеробу. Тисячі українців завдяки їм живуть у бліндажах та землянках. Тисячі українців втратили дах над головою. Наші діти в садки і в школи ходять під обстрілами. А їм, бачте, відпочинок зіпсували - на кілька годин у нашу реальність занурили. Бачте яке лихо? 

Москві показали Бучу. І Москва сахнулася. Виявилося, що заявляти "можем павтаріть" з ресторану у московському ТРЦ - взагалі не те саме, що ховатися від автоматних черг.

Їм показали - і покажуть ще не раз. Інакше не буде. Вони зробили Бучу у нас. Тепер Буча прийшла до них. Наразі - їм лише показали.