Ці українці доводять до серцевого нападу…

 Зайшла в улюблений мʼясний магазин - асортимент там чудовий, ціни нормальні, продавчині привітні. Тому там завжди черга, завжди.

Єдине, що трішки псує ідеальну картинку - одна з продавчинь дуууже повільна. Ні, не прискіпуюся. Дійсно неспішна.

Наприклад, чоловік каже, що хоче курку-гриль.

Пішла до духовки. Повертається: вам же курку-гриль? Отримує ствердну відповідь, йде назад. Повертається знову: вам же невеличку, ви сказали?

- Так, - каже очманілий чоловік, який вже не хоче ні курки, ні качки, ні свинячої рульки, а хоче піти.

А потім вона так само довго пробиває нещасну курку на касовому апараті, пакує, перемовляється з колегами, рахує здачу…

- Та йооооо, - закочує очі черга.

І ось сьогодні на касі саме ця некваплива пані. А народ підібрався дуже нетерпеливий - усі поспішають додому.

- Можна я перед вами, у мене автобус? - питає чоловік жінку, яка ось-ось буде купувати.

- Ні, чоловіче! Мене мій чоловік голодний чекає, вибачте. Сьогодні всі спішать, - відрізає вона.

Заходить військовий з рюкзаком. Секундна пауза.

І раптом та жінка, яка щойно відшила пасажира автобуса, повертається і питає його:

- Ви ж кудись поспішаєте?

- Та ні, - розгубився військовий.

А я вже внутрішньо реву… І тут пасажир, який спізнюється, каже:

- Та поспішаєте. Сьогодні всі спішать. Ідіть поперед нас…

Військовий розгублено щось вибрав - не факт, що він хотів саме ту ковбасу - і швидко вийшов. Продавчиня взагалі впала в ступор. У мене сльози за комір течуть…

Це присутнє. Ось ця повага, вдячність, вирізнення з натовпу їх - наших дорогих. Знаю, що не завжди. Навіть не часто. І не скрізь. На жаль, не з усіма. Але те, що стається, воно таке показове! Воно незабутнє.

Я, до речі, також йшла за мʼясом, а взяла якийсь рулет - на емоціях)

Ці українці..)) Доводять до серцевого нападу…

Автор: 
Світлана Самарська